Болонський процес започаткований 19 червня 1999 року. Тоді міністри освіти з 29 країн Європи підписали Болонську декларацію і зобов'язалися створити до 2010 року Європейську зону вищої освіти (European Higher Education Area)
Міністри освіти на зустрічах в Болоньї (1999), Празі (2001) і Берліні (2003) виділили основні цілі Болонського процесу,зобов'язалися також до координації навчальної політики наукової та освітянської громадськості і урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентноспроможності європейської системи науки і освіти в світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних відносинах.
На протязі чотирьох років з часу підписання Болонської декларації кількість країн-учасників зросла з 29 до 40, що надає ще більшого значення Болонському процесу.
Країни, які входять в Болонський процес: Албанія, Андора, Австрія, Бельгія ,Французька і Фламандська спільнота Бельгії, Боснія і Герцоговина, Болгарія, Ватикан, Великобританія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Іспанія, Італія, Голандія, Ірландія, Ісландія, Кіпр, Литва, Люксембург, Латвія, Німеччина, Норвегія, Македонія, Мальта, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Словенія, Турція, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Швейцарія (Ліхтенштейн), Швеція.
Польща приєдналася до Болонського процесу в 1999 році, розвиваючи двоступеневу систему освіти та систему пунктів ЕСТS,впровадивши додатки до диплому, створивши Державну Акредитаційну Комісію, промотуючи мобільнсть в рамках міжнародних програм обміну.
Координацією та реалізацією програм Болонського процесу на міжнародному щаблі займається спеціально створена для цієї цілі Група Континуації (Bologna Follow-up Group) як і Рада (Board). До складу Групи Континуації входять представники 45 країн, які є учасниками Болонського процесу, а також представники Європейської комісії.
Польща, як і інші європейські країни, займається впровадженням болонських норм і стандартів в освіті, науці і техніці. Дбаючи про якість вищої освіти в січні 2002 року в Польщі було створено Акредитаційну Комісію, яка охоплює цивільну освіту і всю вищу освіту.Комісія складається з 70 членів, яку очолює Міністр народної освіти та спорту. До її компетенції належить, передусім, оцінка якості навчання в закладах освіти. Думка Акредитаційної комісії є підставою для рішення Міністра у справі визнання повноважень щодо вищої освіти, їх відстрочки або вилучення. До завдань Комісії належить також внесення рішень щодо створення нових закладів освіти, філій та факультетів.
В Польщі впроваджено двоступеневу освіту.В загальній кількості 104 існуючих напрямків, за винятком 6-ти можнасказати,що на 98 з них може бути впроваджено як основне навчання на бакалавра і додатково навчання на магістра.Це означає, що на 94% напрямків вищої освіти в Польщі може бути реалізована двоступенева освіта.Проект нового положення про вищу освіту передбачає
обов'язкове впровадження двоступеневої освіти, за винятком 6-ти напрямків.
Наступна важлива річ, яка вдало впроваджена в Польщі
це Європейська кредитно-трансферна система (ECTS). Велика кількість вищих навчальних закладів, які користуються можливостями, створених за рахунок проекту Tempus/Phare, а саме - Sokrates/Erasmus, опрацювали систему пунктів, спираючись на досвід європейських країн, що вже використовують ECTS.
У зв'язку з динамічним розвитком Болонського процесу
і потребою його подальшого розвитку, Міністр Освіти створив спеціальне товариство промоутерів, які опікуються найбільшими навчальними закладами в Польщі.Члени товариства виконують роль порадників щодо впровадження процесу, а саме системи пунктів ЕСТS, двоступеневої освіти та ін. Займаються також організацією навчальних семінарів і лекцій, пов'язаних з реалізацією Болонського процесу; пропагуванням болонської проблематики на конференціях і семінарах, здійсненням візитів в характері порадників її моніторинговим у навчальних закладах.
Документами, які окреслюють сам характер Болонського процесу є різні декларації і комунікати, підписані особами, що відповідають за вищу освіту.
Перша декларація, яка безпосередньо передувала Болонській, була т.зв. Сорбонська декларація, підписана в травні 1998р.Вона пропагувала ідеї гармонізації, структури системи освіти з метою збільшення мобільності і подоланням труднощів. Ці мотиви були підхоплені і розвинені в самій Болонській декларації. Важливими для цього процесу документами, які збільшують зацікавленість проектом створення Європейської зони вищої освіти, були Комунікати: Празький (травень 2001 р.), Берлінський (вересень 2003р.) і Бергенський (травень 2005р.)
У Болонській декларації (1999) окреслено наступні цілі:
прийняття системи читаних і порівняльних дипломів;
впровадження системи двоступеневої освіти, що спирається на два цикли (ліценціат і магістр);впровадження системи кредитів для виявлення здобутків студентів (ECTS);розвиток мобільності студентів і працівників закладів освіти; розвиток європейського співробітництва; зміцнення європейського виміру вищої освіти;мотивоване залучення студентів до навчання.
У Празькому комунікаті (2001) впроваджено додатково ще три цілі навчання протягом усього життя(lifelong learning)збільшення заангажування студентів до процесу реалізації Болонського процесу;
промування атракційноості Європейської зони вищої освіти.
У Берлінському комунікаті (2003) прийнято ще дві цілі: розширення системи навчання третьогоступеня (доктор філософії), співпраця європейської зони вищоїосвіти з європейським простором зайнятості.
Важливим напрямком реалізації програм Болонського процесу є думка, яку мають щодо неї викладачі та студенти. Велика кількість навчальних закладів бачить потребу в створенні закладів європейького простору вищої освіти.
Понад 2/3 ректорів з цілого Євросоюзу визнає,як необхідність, швидкого впровадження програм Болонського процесу. У багатьох вищих навчальних закладах створений координатор,який має керувати правильним їх впровадженням.
Щодо студентів,то вони також мають підстави для змін, вбачаючи в Болонському процесі свій шанс на більшу еластичність і мобільність у навчанні, а також розширення можливості індивідуального здобуття освіти. Вони дають можливість створення однорідної системи навчання, яка буде доступною для всіх програм Болонського процесу.
Програми мають на меті допомогу в підвищенні кваліфікації,а через це атракційності молодих людей на ринку праці, не тільки в середині країни, а й за кордоном.
Усі впрваджені іновації мають також політичний характер. Болонський процес повинен бути розв'язанням таких проблем, як безробіття чи недосконалості в освіті, з якими боряться більшість європейських країн.
